Музей Садберк Ханим у Стамбулі: путівник по першому приватному музею

Стамбул Пам'яткиМузей Садберк Ханим у Стамбулі: путівник по першому приватному музею

Музей Садберк Ханим — перший приватний музей Туреччини на березі Босфору

Коли туристичний Стамбул закінчується біля Долмабахче, а пороми відпливають все далі на північ, Босфор розкриває свою тиху, аристократичну сторону. Саме тут, у районі Бююкдере округу Сариєр, прямо біля води стоїть дерев'яний ялі з хрестоподібними різьбленими накладками на фасаді — Музей Садберк Ханим. Цей особняк XIX століття, відомий колись як Azeryan Yalısı, зберігає приватну колекцію з майже двадцяти тисяч предметів: від неолітичних ідолів VI тисячоліття до н. е. до османської вишивки та ізникських кахлів XVI століття. Музей Садберк Ханим став першим приватним музеєм Туреччини і єдиним місцем у Стамбулі, де історія Анатолії читається як особиста історія однієї родини — родини Коч, яка перетворила будинок пам'яті коханої жінки на енциклопедію цивілізацій.

Історія та походження Музею Садберк Ханим

Історія музею — це, перш за все, історія однієї колекціонерки. Садберк Коч, дружина засновника найбільшого турецького холдингу Vehbi Koç, з юності збирала традиційні ремісничі предмети: вишивку, жіночі костюми, аксесуари османської епохи. Наприкінці життя її колекція налічувала близько 3500 експонатів, і Садберк Ханим мріяла, щоб вони були виставлені на огляд громадськості. Цю мрію вона за життя здійснити не встигла — музей відкрився через сім років після її смерті, завдяки зусиллям родини.

Перед відкриттям виникла юридична перешкода: турецьке законодавство 1970-х років не дозволяло приватним особам засновувати музеї. Сім'я Коч і чиновники Міністерства культури та туризму провели серйозну роботу, щоб було прийнято окремий регламент про приватні музеї. Тільки після цього, у 1974 році, у складі Vehbi Koç Vakfı було створено фонд для майбутнього музею, а в 1978-му розпочалися реставраційні роботи.

Місцем для музею обрали Azeryan Yalısı — дерев'яний особняк, що належав заможній родині вірмен-католиків із Сіваса. Родина Коч придбала його ще в 1950 році як літню резиденцію і користувалася ним майже три десятиліття. Реставрація тривала два роки за проектом знаменитого турецького архітектора Седата Хаккі Ельдема, і 14 жовтня 1980 року музей прийняв перших відвідувачів.

У 1983 році фонд придбав другу приватну колекцію — зібрання монет та археологічних артефактів Хюсейїна Кочабаша, і музей перетворився на невеликий археологічний музей. Сусідній напівзруйнований ял відновили за проектом Ібрагіма Ялчина; роботи тривали два роки. Нове крило, яке відкрилося 24 жовтня 1988 року, назвали на честь дочки Садберк Ханим — Sevgi Gönül Binası. Того ж року воно отримало престижну європейську премію Europa Nostra в категорії «Збереження спадщини». У 2023 році музей був удостоєний спеціальної премії Міністерства культури і туризму Туреччини — за багатство колекцій і сучасні практики консервації. Сьогодні колекція налічує близько 20 000 предметів.

Архітектура та що подивитися

Музей Садберк Ханим — це дві з'єднані будівлі на березі Босфору, і кожна з них — це окрема історія. Головний ялі — історична дерев'яна вілла XIX століття з європейським корінням. Прибудоване крило — сучасна музейна споруда, замаскована під автентичний ялі сусіда. Площа саду — 4280 квадратних метрів, і сама прогулянка ним вже створює настрій.

Azeryan Yalısı: «нитяний ялі» XIX століття

Головна будівля побудована з дерева на кам'яній основі й оштукатурена на дранці. Три поверхи плюс мансарда; архітектура натхненна європейською вернакулярною традицією. Головна особливість фасаду — хрестоподібні дерев'яні накладки, що надають будівлі абсолютно неповторного вигляду серед сусідніх особняків. За ці декоративні елементи ялі довгі роки носив народне прізвисько Vidalı Yalısı — «нитяний ялі».

Усередині збереглася атмосфера багатого османського будинку XIX століття. Стеля над парадним входом, яким уже не користуються, прикрашена ліпниною за мотивами давньоримської архітектури. Дерев'яні сходи ведуть на верхні поверхи, а стіни розписані під мармур із прожилками — класичний прийом «обманного декору». Головні зали другого і третього поверхів та кімнати, що виходять до них, віддані під експозиції. Мансарда зайнята фондосховищем, кабінетами та науковою бібліотекою.

Sevgi Gönül Binası: археологічне крило

Сусідня будівля була повністю реконструйована із залізобетону — як протипожежний захід, важливий для історичного дерев'яного кварталу. Передній фасад облицьований деревом, бічний — мармуровою штукатуркою, що імітує дерево. Зовні будівля виглядає як близнюк головної будівлі, і лише архітектор відразу помітить заміну матеріалів.

Всередині — чотири рівні (три спереду, чотири ззаду за рахунок цокольного поверху з багатоцільовим залом і реставраційною лабораторією). Підлоги біля входу викладені білим афйонським мармуром, а підлоги та сходи експозиційних залів — чорним мармуром з Адапазари. Зали повністю ізольовані від денного світла, вітрини підсвічені індивідуально за принципами сучасної музейної техніки. Загальна площа експозиції — 625 квадратних метрів. Археологічні артефакти виставлені строго в хронологічному порядку: від неолітичних фігурок до пізнього Візантійського періоду.

Що у вітринах: від неоліту до XX століття

В археологічному крилі зібрані прикраси, скульптури, таблички, скло, стели та монети цивілізацій, що жили в Анатолії з VI тисячоліття до н. е. до кінця Візантії. В Azeryan Yalısı експонуються ісламські предмети переважно османського походження, тканини, костюми та вишивки. Особлива гордість колекції — ізникські кахлі та кераміка XV–XVII століть; знавці вважають цю колекцію однією з найкращих у світі після музею Топкапи. Окремий розділ — османські жіночі костюми XVI–XX століть та аксесуари: туфлі, сумки, капелюхи, віяла. У бібліотеці зберігається близько 8700 друкованих і 640 рукописних книг — окремий світ для дослідника.

Цікаві факти та легенди

  • Музей Садберк Ханим — перший приватний музей в історії Туреччини. До 1980 року закон взагалі не дозволяв приватним особам засновувати музеї; заради колекції Садберк Ханим спеціально прийняли окремий регламент.
  • За різьблені хрестоподібні накладки на фасаді головної будівлі сусіди десятиліттями називали її Vidalı Yalısı — «нитяна» або «гвинтова ялі». Це народне прізвисько старше, ніж сам музей.
  • У 1988 році нове крило Sevgi Gönül одразу після відкриття отримало премію Europa Nostra як зразок сучасної музейної архітектури — рідкісний випадок, коли нагорода приходить у рік відкриття.
  • У 2017 році колекція поповнилася 69 анатолійськими килимами та тканинами XVIII — початку XX століття зі зібрання Мурата Мегаллі, що раніше зберігалося в Музеї текстилю при Університеті Джорджа Вашингтона. Ця подорож килимів через океан і назад — окрема історія.
  • У 2007 році поруч із музеєм відкрили літній будинок Vehbi Koç із колекцією килимів американської мандрівниці Жозефіни Пауелл, переданою фонду після її смерті. Так музей вийшов за межі однієї будівлі і став маленьким культурним кварталом на березі Босфору.
  • Музей планує в майбутньому переїхати в один із занедбаних портових пакгаузів на березі Золотого Рогу в рамках проєкту Tersane İstanbul / Haliçport — але поки що залишається на своєму історичному місці в Бююкдере.

Як дістатися

Музей розташований за адресою Piyasa Caddesi, у районі Büyükdere округу Sarıyer — на європейському березі Босфору, на північ від центру Стамбула. Від Таксима до музею близько 20 кілометрів; у дорозі зазвичай 40–60 хвилин залежно від заторів.

Найзручніший громадський транспорт — міські автобуси, що курсують узбережжям. Від Таксима, Кабаташа та Бешикташа у бік Сариєра ходять автобуси 25E та 40, зупинка Büyükdere — майже біля дверей музею. Від пристані Eminönü або Beşiktaş можна сісти на пором до Sarıyer (по Босфорській лінії), а звідти доїхати на місцевому долмуші або таксі до Бююкдере за 5–10 хвилин — це наймальовничіший варіант.

З аеропорту İstanbul (IST) найзручніше на таксі (близько 30 хвилин без заторів) або на метро M11 до Kağıthane з пересадкою на автобус. З аеропорту Sabiha Gökçen дорога займе 1,5–2 години з пересадкою через Кадикьой і Босфорський пором. Музей відкритий щодня, крім середи; рекомендується уточнювати години роботи та вартість квитка на офіційному сайті перед візитом.

Поради мандрівникові

Найкращий час для візиту — весна (квітень–травень) та осінь (вересень–жовтень), коли прогулянка набережною Бююкдере приємна сама по собі. Влітку в районі дуже багатолюдно у вихідні: стамбульці виїжджають на воду; взимку особливо атмосферні, але дні короткі, і темнішає вже до 17-ї години. На огляд обох будівель плануйте 1,5–2 години в спокійному темпі; для поглибленого знайомства з ізнікською керамікою та археологічним крилом — до трьох годин.

Середа — вихідний день, сплануйте поїздку заздалегідь. Усередині заборонено фотографувати зі спалахом, а в деяких залах — знімати взагалі (обмеження пов'язані з консервацією тканин і паперу). На вході працює невеликий магазин і чайна кімната на першому поверсі Azeryan Yalısı — приємне місце для перерви з видом на Босфор. Врахуйте, що багато експозицій знаходяться на верхніх поверхах дерев'яної будівлі, і доступність для відвідувачів з обмеженою мобільністю обмежена; заздалегідь дізнайтеся про наявність ліфта та пандусів.

Поєднайте поїздку з прогулянкою по Сариєру: поруч знаходяться фортеця Румелі Кавагі, парк Емірган і знамениті рибні ресторани Бююкдере. Якщо ви любите порівняння, в один день з музеєм має сенс відвідати Pera Müzesi або Sakıp Sabancı Müzesi — три приватні музеї утворюють негласну трійку найцікавіших приватних колекцій Стамбула. І останнє: Музей Садберк Ханим — це не «галопом по Анатолії», а повільне читання тисячоліть крізь особисту оптику однієї жінки, ім’я якої стало синонімом любові до турецького ремісничого мистецтва. Візьміть із собою блокнот, неспішний темп і гарний настрій — і Босфор подарує вам один із своїх найтихіших, але найзмістовніших днів.

Для нас важливий Ваш комфорт, для того щоб прокласти маршрут, натисніть на потрібний маркер
Зустріч за хвилин до початку
Вчера 17:48

Також за темою

Cyaneae (Кіанеї) — місто саркофагів Лікії поблизу Демре
Cyaneae (Кіанеї) — місто саркофагів Лікії поблизу Демре
Вчера 17:48
Güvenpark у Кизлаї — пам’ятник Безпеці та серце Анкари
Güvenpark у Кизлаї — пам’ятник Безпеці та серце Анкари
Вчера 17:48
Стара мечеть (Мерсін) — історія та архітектура Eski Cami
Стара мечеть (Мерсін) — історія та архітектура Eski Cami
Вчера 17:48
Багаран — стародавня столиця Вірменії в провінції Карс
Багаран — стародавня столиця Вірменії в провінції Карс
Вчера 17:48
Часто задавані питання — Музей Садберк Ханим у Стамбулі: путівник по першому приватному музею Відповіді на поширені запитання про Музей Садберк Ханим у Стамбулі: путівник по першому приватному музею. Інформація про роботу, можливості та використання сервісу.
Музей Садберк Ханім — перший приватний музей в історії Туреччини, відкритий у 1980 році. Його заснувала родина Коч на згадку про Садберк Ханім, пристрасну колекціонерку османського ужиткового мистецтва. На відміну від державних музеїв, тут історія Анатолії сприймається крізь призму однієї колекції: близько 20 000 предметів від неоліту до XX століття об’єднані єдиним сімейним наративом. Розташування в історичному дерев’яному ялі на березі Босфору створює атмосферу, недосяжну в сучасних музейних будівлях.
Колекція поділяється на два великі розділи. У головній будівлі Azeryan Yalısı представлені ісламські та османські предмети: тканини, вишивки, жіночі костюми XVI–XX століть, аксесуари (туфлі, сумки, віяла), а також знаменита колекція ізникських кахлів і кераміки XV–XVII століть, яку фахівці вважають однією з найкращих у світі після музею Топкапи. У крилі Sevgi Gönül Binası — археологічні артефакти: прикраси, скульптура, стела, монети, скло цивілізацій Анатолії від VI тисячоліття до н. е. до кінця Візантійського періоду. Бібліотека налічує близько 8700 друкованих і 640 рукописних книг.
Головна будівля музею — Azeryan Yalısı — прикрашена характерними хрестоподібними дерев'яними накладками на фасаді. Саме через цей незвичайний декоративний елемент, що нагадує переплетення ниток або різьблення гвинта, сусіди десятиліттями називали особняк Vidalı Yalısı — «нитковим» або «гвинтовим ялі». Це народне прізвисько з'явилося задовго до відкриття музею і зберігається в місцевому вжитку донині.
Турецьке законодавство 1970-х років не передбачало можливості заснування музеїв приватними особами — усі музеї були виключно державними. Родина Коч спільно з Міністерством культури та туризму провела серйозну роботу щодо зміни нормативної бази: було прийнято окремий регламент про приватні музеї. Після цього в 1974 році в рамках Vehbi Koç Vakfı створили фонд, у 1978-му розпочали реставрацію, і в жовтні 1980 року музей прийняв перших відвідувачів — відкривши тим самим нову сторінку в історії музейної справи Туреччини.
Фотографування зі спалахом заборонено у всіх залах. У деяких експозиціях фотографувати заборонено взагалі — це стосується насамперед залів із тканинами, вишивками та рукописами, де вплив світла прискорює руйнування матеріалів. Перед відвідуванням рекомендується ознайомитися з чинними правилами на офіційному сайті або у персоналу на вході.
Головна будівля — історичний дерев’яний ялі з трьома поверхами та мансардою; значна частина експозиції розташована на верхніх поверхах. Доступність для відвідувачів з обмеженою мобільністю у такій будівлі об’єктивно обмежена. Перед поїздкою настійно рекомендується уточнити наявність ліфта, пандусів та доступних маршрутів безпосередньо у музеї — ситуація може змінюватися у зв’язку з реставраційними роботами.
Щотижневий вихідний день — середа. В інші дні музей працює. Точний графік роботи та вартість вхідного квитка рекомендується уточнювати на офіційному сайті перед поїздкою, оскільки вони можуть змінюватися залежно від сезону та свят.
Europa Nostra — одна з найпрестижніших європейських нагород у сфері збереження культурної спадщини та архітектури. Крило Sevgi Gönül Binası було удостоєне цієї премії у 1988 році — того ж року, коли воно відкрилося. Комісію вразило рішення архітектора Ібрагіма Ялчина: будівля повністю зведена із залізобетону як протипожежний захід для історичного дерев'яного кварталу, проте зовні виглядає як автентичний ялі, практично не відрізнити від сусідньої історичної будівлі.
Так. Музей Садберк Ханім входить до складу фонду Vehbi Koç Vakfı. У 2007 році поруч із музеєм відкрили літній будинок Vehbi Koç із колекцією анатолійських килимів американської мандрівниці Жозефіни Пауелл, переданою фонду після її смерті. Таким чином музей перетворився на невеликий культурний квартал на березі Босфору. Крім того, у майбутньому розглядається переїзд до одного з історичних портових пакгаузів у рамках проєкту Tersane İstanbul / Haliçport, хоча конкретні терміни не оголошені.
Неформальну трійку найцікавіших приватних колекцій Стамбула складають Sadberk Hanım Müzesi, Pera Müzesi та Sakıp Sabancı Müzesi. Кожна з них представляє окрему колекціонерську філософію та спеціалізацію: Sadberk Hanım — анатолійська археологія та османське прикладне мистецтво, Pera — орієнталізм і нумізматика, Sakıp Sabancı — образотворче мистецтво та каліграфія. Відвідати всі три за один довгий день теоретично можливо, але краще розподілити на два.
На першому поверсі Azeryan Yalısı працює невеликий магазин і чайна кімната з видом на Босфор — чудове місце для перерви посеред екскурсії. Асортимент магазину, як правило, включає каталоги, книги з історії турецького прикладного мистецтва та невеликі сувеніри, пов’язані з колекцією.
Керівництво користувача — Музей Садберк Ханим у Стамбулі: путівник по першому приватному музею Керівництво користувача Музей Садберк Ханим у Стамбулі: путівник по першому приватному музею з описом основних функцій, можливостей і принципів використання.
Найкращий сезон для поїздки — квітень–травень або вересень–жовтень: у цей час прогулянка набережною Бююкдере стає справжньою насолодою. Переконайтеся, що обраний день — не середа (єдиний вихідний). У літні вихідні район дуже жвавий; взимку варто врахувати, що темнішає вже близько 17-:00у. Заплануйте на огляд обох будівель мінімум 1,5–2 години, а якщо плануєте детально вивчити ізникську кераміку або археологічне крило — до трьох годин.
Музей розташований на вулиці Piyasa Caddesi в районі Büyükdere округу Sarıyer — приблизно за 20 км на північ від Таксима. Наймальовничіший варіант: пором від Eminönü або Beşiktaş до пристані Sarıyer, потім місцевий долмуш або таксі до Бююкдере (5–10 хвилин). Альтернатива — автобуси 25E або 40 із зупинкою Büyükdere прямо біля музею. З аеропорту Стамбула (IST) зручніше на таксі (близько 30 хвилин без заторів) або метро M11 до Kağıthane з пересадкою на автобус. З Sabiha Gökçen розраховуйте на 1,5–2 години.
Біля входу уточніть актуальну вартість квитка та години роботи — вони можуть змінюватися. Дізнайтеся, у яких залах дозволено фотографувати: зйомка зі спалахом заборонена скрізь, а в залах із тканинами та рукописами фотографувати взагалі не можна. Якщо ви подорожуєте з людиною з обмеженою мобільністю, одразу запитайте персонал про доступні маршрути, ліфт та пандуси. У магазині на першому поверсі можна купити каталог — він допоможе краще орієнтуватися в експозиції.
Почніть з головної ялі — історичного дерев’яного особняка XIX століття. Зверніть увагу на хрестоподібні різьблені накладки фасаду, які дали будівлі прізвисько Vidalı Yalısı, на ліпнину над парадним входом з античними мотивами та на розписи стін «під мармур». Основні зали на другому та третьому поверхах присвячені османському прикладному мистецтву: тут зосереджені ізникські кахлі та кераміка XV–XVII століть, жіночі костюми та аксесуари різних епох, вишивки та тканини. Саме з цих залів починала свою колекцію Садберк Ханим.
Крило, відкрите у 1988 році та відзначене премією Europa Nostra, зовні виглядає як двійник головного крила, але збудоване із залізобетону. Всередині чотири рівні експозиції з хронологічно викладеними артефактами: від неолітичних ідолів VI тисячоліття до н. е. через бронзову добу, античність та еллінізм до пізнього візантійського періоду. Зали повністю ізольовані від денного світла, кожна вітрина підсвічена індивідуально — це створює особливу атмосферу для розгляду дрібних предметів: прикрас, монет, скла, мініатюрної скульптури.
Після огляду завітайте до чайної кімнати на першому поверсі Azeryan Yalısı — вона виходить на Босфор і чудово підходить для короткого відпочинку. Потім прогуляйтеся набережною Бююкдере: поруч розташовані парк Еміргян, фортеця Румелі Кавагі та відомі рибні ресторани району. Якщо залишиться час і енергія, музей органічно поєднується в один день з Pera Müzesi або Sakıp Sabancı Müzesi — разом вони утворюють неформальний маршрут найкращими приватними колекціями Стамбула.